Тарас Коковський

* * *

Якби ти знав – як швидко плине час,
Як невблаганно свічка догорає…
Ми нині є, а завтра нас немає,
І начебто й не було зовсім нас…

2013-2014

* * *
Вже відміряні дні останні…
Кілька вдячних літ промайнули,
Сподівань і надій на краще,
А надія одна –
На Бога.
Ти лежала сама в кімнаті
І чекала першого снігу,
Відхилити просила штори
І поставити поруч квіти.
І сумні, розгублені очі
Так вимолювали життя,
Так благали: я жити хочу,
А не йти від вас
Без вороття…
Не кажи нічого – я знаю,
Краще трохи помовчмо разом,
Ледве теплі воскові пальці
Зігріваю в своїх долонях,
Але їх так нестримно студить
Мармуровий, безжальний холод.
Боїмось наближення ночі,
Кожен день став таким жаданим! –
Подорожник від мук і болю,
Майже як Псалом двадцять третій…
«Допровадь мене, милий Боже,
До пасовищ Твоїх зелених,
До джерел Твоїх життєдайних,
Де нема ані зла, ні горя,
І врятуй мою грішну душу!»
Я втішаю Тебе Писанням,
Причащаю Господнім Словом,
Запевняю у Божій ласці
І кажу, що Спаситель поруч,
Що соромитись сліз не треба…
А тоді ми плачемо разом
За усім, що було й не буде…
……………………………
«А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі…»

30 квітня 2014 року

Ще разом… 2012.

Без тебе родинне гніздо
Трансформується в «хлопське житло»…
Помітно у домі щезає присутність
Дружини і жінки.
Немає звичайних дрібничок,
У спальні, кімнаті і кухні,
Що поспіхом ти залишала,
Як йшла на роботу.
І так неймовірно давно
Щоранку відсутній вже запах
Улюблених твоїх парфумів,
І цокання твоїх підборів
Не будить вже вранішню тишу.
Ще досі ввижається постать
Твоя перед дзеркалом в платті,
Розчісуєш гарне волосся:
«Ну, як я тобі, може бути?»…
Яке невимовне сирітство
Торкнулося кожної речі,
Як дотик самотності швидко
Все змінює, й так невблаганно…

…………………………………………
Скрізь прибрано, чисто, охайно,
І вчасно политі вазони,
Є все, не бракує нічого,
Немає (боюсь цього слова) –
Тебе, моя мила, тебе…

3-04-2014

Наприкінці минулого року завдяки Богові, дружині і кільком добрим людям вийшла друком моя маленька книжечка вибраних поезій та перекладів. У ній лише 72 сторінки. Більшість творів розміщені на цьому сайті. При оформленні книги використано мої світлини. Щиро дякую всім, хто допоміг під час роботи над книгою, завдяки кому цей проект був втілений в життя.  Щасливий, що нині вже покійна дружина, змогла побачити книжечку за життя…

* * *
А серце досі крається й болить,
І невигойний біль той не вщухає,
І жодних ліків від жалю немає,
І смуток не щезає ні на мить…

А люди – ті ж, і все довкола – те ж,
Знов у саду цвітуть весняні квіти,
Та тільки ти у сад той не прийдеш,
Весні й онукам не будеш радіти…

Мені казали: стихне, відболить,
Потрібен час, і треба жити далі…
Але куди подітись від печалі
Й журби, що не щезає ні на мить…
1-04-2014