***2010 022 [1280x768]
Так рано випав
цього року сніг –
Комусь на радість,
а мені на смуток…
Я пригадав, як ти
його чекала
Торік, коли до ліжка
вже прикута
Душею й серцем
линула туди,
Де сосни у весільне
зодягнулись.
А ти собі вбрання
приготувала,
Щоб з ними вже
назавжди попрощатись…
Той перший сніг,
так сталось, – був останнім
твоїм бажанням,
в зимних вже долонях
Ти грудку снігу,
наче скарб тримала,
І так вустами
жадібно припала
До неї й довго
тамувала спрагу,
А ми крізь сльози
тішились з тобою,
І були ладні
прихилити небо,
Щоб ти, бодай ще раз
нам посміхнулась…
…………………………………………….
Зима так м’яко
стелить пеленами,
І стежку замітає
поміж нами…

24 жовтня 2014 року