Тарас Коковський

***
Україна потрібна мені
Не будь-яка,
Надто така,
від якої зосталася
Тільки назва,
одне лише слово,
Територія на мапі Європи,
На котрій українцям
Судилася роль байстрюка,
Де щодня задихатимусь
Від московської мови…
Україна потрібна мені
Заквітчана нашою піснею
І рідним словом,
Котрим вітатиме мене
Кожен ранок,
Напуватиме мене
Як травневий дощ,
Від коріння до крони,
До найменшого листочка,
Даруючи наснагу і силу,
Радість і щастя,
А прадавні ріки
Нестимуть свої води
Від чистих джерел
До озер та морів,
Щоб ніколи
Не зміліла
Українська душа…

19 листопада 2014 року

Дружині Надії (1959-2014)

***
Боже, як добре,
що в кожного з нас
ти була –
ніжна бабуся,
найкраща дружина
і мама…
Хай тобі там,
де немає ні болю,
ні зла,
щедро любов’ю
віддячить Спаситель
так само…

15 листопада 2014 року

***
Коли наді мною
збираються
темні хмари
і смуга в житті
ніяк не минеться
чорна –
то серце і душу
лікують
“O, mio babbino caro”
і “Nessun dorma”…

9 листопада 2014

***
Здавалось,
після всього,
що випало
в житті,
після всіх
негараздів,
перипетій,
викрутасів долі,
злетів і падінь,
втрат і розчарувань,
кількох рятунків
Всевишнім
від смерті –
не боюся
вже нічого…
Помилявся –
я боюся нині
відчинити
дверцята шафи,
в котрій
на плечиках висять,
досі зберігаючи
твій запах
твої сукні,
блузочки,
косинки…

8 листопада 2014 року

“Усі ми, як листки вербові, на темній і сумній воді…” (З пісні)

***
Кораблики вербові
На воді
кружляли
Веселим табунцем,
Бавлячись
З вітерцем,
Тішились,
Наче малі діти,
Що нарешті
на волі!,
Мчали навипередки
Приспаним ставком у парку,
І мріяли
про море…
Та за якусь мить
Усі вони опинились
В тенетах
Затонулих нещодавно
Вітрильників,
човників, галер,
А під ними,
На дні,
У тихій осінній воді
Вербовим  листочкам
Снилося літо
І мамині колисанки…

7 листопада 2014 року

***
Коли
серце крається
від болю,
неспокою і печалі –
найкращі ліки –
то твої обійми,
тепло і ніжність
твоїх
лебединих рук…
………………….
В зажурі стояв
перед віконцем
аптекаря –
який жаль,
що у нього
немає ліків
під назвою
«обійми коханої»…

7 листопада 2014 року

Листопадові свічі
на гробах
горітимуть всю ніч
до небокраю,
втішатимуть живих
блаженством раю –
прочан
із молитвами на губах..

1 листопада 2014 року