Листопад 2014


***
Найщасливіші дні в житті
я в Бога вимолив, кохана,
у тобі все, що я хотів,
моя любове довгождана…

28.11.2014

***9416
Заплаканих, самотніх, богобійних,
Ще вчора незнайомих і чужих,
Кохання нас спіймало у обійми,
Щоби знайти розраду й втіху в них,
Щоби у серці, звиклому до болю,
Спокій запанував бодай на мить,
Щоб рани всі зцілилися любов’ю,
І стишилось в душі те, що болить…

20 листопада 2014

***10256533_10152536721846843_2786962357739114487_n
Україна мені
не потрібна будь-яка,
Надто така,
від якої лишилася
Тільки назва,
одне лише слово,
Територія на мапі Європи,
На котрій українцям
Судилася роль байстрюка,
Де щоденно задихатимусь
Від російської мови…
Україна мені потрібна
Заквітчана піснею
І рідним словом,
Котрим вітатиме мене
Кожен ранок,
Напуватиме мене
Як травневий дощ,
Від коріння до крони,
До найменшого листочка,
Даруючи наснагу і силу,
Радість і щастя,
А прадавні ріки
Нестимуть свої води
Від чистих джерел
До озер та морів,
Щоб ніколи
Не зміліла
Українська душа…

19 листопада 2014 року

Дружині Надії (1959-2014)newpics 029 [1280x768]

***
Боже, як добре,
що в кожного з нас
ти була –
ніжна бабуся,
найкраща дружина
і мама…
Хай тобі там,
де немає ні болю,
ні зла,
щедро любов’ю
віддячить Спаситель
так само…

15 листопада 2014 року

***
Коли наді мною
збираються
темні хмари
і смуга в житті
ніяк не минеться
чорна –
то серце і душу
лікують
“O, mio babbino caro”
і “Nessun dorma”…

9 листопада 2014

***IMG_1036_sm (Копіювати)
Здавалось,
після всього,
що випало
в житті,
після всіх
негараздів,
перипетій,
викрутасів долі,
злетів і падінь,
втрат і розчарувань,
кількох рятунків
Всевишнім
від смерті –
не боюся
вже нічого…
Помилявся –
я боюся нині
відчинити
дверцята шафи,
в котрій
на плечиках висять,
досі зберігаючи
твій запах
твої сукні,
блузочки,
косинки…

8 листопада 2014 року

“Усі ми, як листки вербові, на темній і сумній воді…” (З пісні)

***DSC_6630 [HDTV (720)]
Кораблики вербові
На воді
кружляли
Веселим табунцем,
Бавлячись
З вітерцем,
Тішились,
Наче малі діти,
Що нарешті
на волі!,
Мчали навипередки
Приспаним ставком у парку,
І мріяли
про море…
Та за якусь мить
Усі вони опинились
В тенетах
Затонулих нещодавно
Вітрильників,
човників, галер,
А під ними,
На дні,
У тихій осінній воді
Вербовим  листочкам
Снилося літо
І мамині колисанки…

7 листопада 2014 року

Наступна сторінка »