***Praying-Hands-over-Bible1
Не намагайся змінити
Чи врятувати
Від зла і загибелі
Цілий світ –
Це досі не вдавалось
Нікому з людей.
Краще зроби
Бодай дещицю добра,
Що важить
У вічності
І тішить Господа –
Порятуй тих,
Хто поруч,
Бодай одного!
Щоб у його серці
Завдяки
Звіщеному Слову
Оселилась спасенна віра,
Надія і любов,
Яка перевищує все…
І тоді там, –
У вищім позамежжі
Радітимуть
Всі сили небесні,
Співаючи
«Осанна!» і
«Алілуя!»

2 лютого 2015 року

Advertisements

***10256533_10152536721846843_2786962357739114487_n
Україна мені
не потрібна будь-яка,
Надто така,
від якої лишилася
Тільки назва,
одне лише слово,
Територія на мапі Європи,
На котрій українцям
Судилася роль байстрюка,
Де щоденно задихатимусь
Від російської мови…
Україна мені потрібна
Заквітчана піснею
І рідним словом,
Котрим вітатиме мене
Кожен ранок,
Напуватиме мене
Як травневий дощ,
Від коріння до крони,
До найменшого листочка,
Даруючи наснагу і силу,
Радість і щастя,
А прадавні ріки
Нестимуть свої води
Від чистих джерел
До озер та морів,
Щоб ніколи
Не зміліла
Українська душа…

19 листопада 2014 року

Дружині Надії (1959-2014)newpics 029 [1280x768]

***
Боже, як добре,
що в кожного з нас
ти була –
ніжна бабуся,
найкраща дружина
і мама…
Хай тобі там,
де немає ні болю,
ні зла,
щедро любов’ю
віддячить Спаситель
так само…

15 листопада 2014 року

***
Коли наді мною
збираються
темні хмари
і смуга в житті
ніяк не минеться
чорна –
то серце і душу
лікують
“O, mio babbino caro”
і “Nessun dorma”…

9 листопада 2014

***IMG_1036_sm (Копіювати)
Здавалось,
після всього,
що випало
в житті,
після всіх
негараздів,
перипетій,
викрутасів долі,
злетів і падінь,
втрат і розчарувань,
кількох рятунків
Всевишнім
від смерті –
не боюся
вже нічого…
Помилявся –
я боюся нині
відчинити
дверцята шафи,
в котрій
на плечиках висять,
досі зберігаючи
твій запах
твої сукні,
блузочки,
косинки…

8 листопада 2014 року

“Усі ми, як листки вербові, на темній і сумній воді…” (З пісні)

***DSC_6630 [HDTV (720)]
Кораблики вербові
На воді
кружляли
Веселим табунцем,
Бавлячись
З вітерцем,
Тішились,
Наче малі діти,
Що нарешті
на волі!,
Мчали навипередки
Приспаним ставком у парку,
І мріяли
про море…
Та за якусь мить
Усі вони опинились
В тенетах
Затонулих нещодавно
Вітрильників,
човників, галер,
А під ними,
На дні,
У тихій осінній воді
Вербовим  листочкам
Снилося літо
І мамині колисанки…

7 листопада 2014 року

***обійми2
Коли
серце крається
від болю,
неспокою і печалі –
найкращі ліки –
то твої обійми,
тепло і ніжність
твоїх
лебединих рук…
………………….
В зажурі стояв
перед віконцем
аптекаря –
який жаль,
що у нього
немає ліків
під назвою
«обійми коханої»…

7 листопада 2014 року