Г.К.серце_м
***
Він їй хотів віддати серце й душу,
Вона йому сказала: «Зачекай,
Я тут завершить справи певні мушу,
Ти їх у себе трохи потримай»…
А цей «товар» псується надто швидко,
І без кохання довго не лежить,
Згоріти може (так бува нерідко),
І на друзки розлетітись за мить.
А ще – боїться холоду й розлуки,
Самотності, мовчання і ночей,
Коли не можуть обійняти руки,
І очі інших бачити очей…

17 червня 2014р.

***обіймимене
Йому просто
треба було
якусь дещицю
тепла і ніжності –
обійняти її
за плечі,
пригорнути
до себе,
покласти голову
їй на коліна,
заплющити очі,
і бодай на мить
стишити
невгамовний біль,
котрий щоночі
роз’ятрював рану
безсонням,
безжально
шматуючи серце
і душу…
А їй видалось,
що це надто
нахабне залицяння
і все прораховано
вже наперед…
Втім, цього разу
інтуїція її
підвела –
не кожна жінка
може бути
сестрою милосердя…

12 червня 2014 року

***boat

Його запитали:
«Ну, як ти без неї живеш?»
А він відповів їм:
«Немовби надломлена гілка,
Чи човен з єдиним веслом,
На якому ти не попливеш
У море відкрите, глибоке…
Хіба там, де мілко…»

12 червня 2014 року

***
Звинувачуєш всіх?
Не муч
ні себе,
ні когось,
не треба…
Може досить
кидатись
з круч,
й запевняти,
що прагнеш
неба?…

6 червня 2014 року

***Тарас_17-01-14 м

***
Вже давно пробачив,
Але знову,
Думка ця отруює життя:
Як же так, що дехто
Навіть слова
Смутку не промовив
Й співчуття?…

Лиш тоді,
як в горі ми і тузі,
Пізнаємо (нелегкий той час!)
Хто насправді
Просто «любі друзі»,
Хоч були
так близько
коло нас…

1 червня 2014 року

***
У кожного свинства, друже,
Завжди буде свій гаврош…
Коли нам плюють у душу,
Не треба казати: дощ…

31 травня 2014 року