Усе минеться й в Лету кане,
Чоло хреститиме рука,
Лише той біль не перестане,
Що більш немає Сліпака…
Нечистим помислом чи ділом
Святої справи не зневаж,
Бо ще свіча не догоріла…
Маестро! Зараз вихід ваш!

До того ж смерть – ще й руйнівник ілюзій,
Котрими кожен тішився і жив –
Покійних не згадають “любі друзі”,
А тільки ті, хто дійсно їх любив…
Хоч ми собі й плекаємо надії
Про вервицю жалоби і квітки –
Минає час, ряди “колег” рідіють
І одиноко миготять свічки…

Ні-ні, це все не випадково,
Що нас стосується обох,
Бо на початку було Слово,
Бо все в житті провадить Бог.

В лицемірством прикрашених учтах
Боже ймення не згадуйте всує,
Ні себе, ані Бога не мучте
Тим, що вам аж ніяк не пасує…

Світ анітрохи не змінився,
І люди в ньому ті ж самі.
Христос для того народився,
Щоб кожен з нас спастися міг.

Вони зберуться, будьте певні,
У кодло, зграї, табуни,
Щоб з горла вирвать наші кревні
Без почуття жалю й вини…

ВИБРАНІ ВІРШІ, ПЕРЕКЛАДИ. ВИДАННЯ ДРУГЕ, ДОПОВНЕНЕ.