До того ж смерть – ще й руйнівник ілюзій,
Котрими кожен тішився і жив –
Покійних не згадають “любі друзі”,
А тільки ті, хто дійсно їх любив…
Хоч ми собі й плекаємо надії
Про вервицю жалоби і квітки –
Минає час, ряди “колег” рідіють
І одиноко миготять свічки…